Гурт Mountain Breeze став відомим завдяки музичному проекту “Х-Фактор”, у якому хлопці дійшли до фіналу і зайняли 3 місце. Проект давно закінчився, але хлопці не перестають дивувати своїх прихильників: альбом, кліпи, виступи на різноманітних фестах, концертні тури. Про усе це учасники гурту Саша, Ілля Біляки та Міша Малий розповіли нам після свого концерту в Одесі.
– Зараз ви їздите по Україні з туром. Які міста вже встигли відвідати, а які ще попереду?
Ми були у Львові, Харкові, Полтаві та Одесі. Залишилися Дніпро, Миколаїв та Київ. Загалом 7 міст.
– 19 квітня пройшов ваш концерт в Одесі. Які враження від міста та самого виступу?
Ми дуже класно провели час. Приїхали о 5 ранку, одразу поїхали до нашого друга. Ми спілкувалися, вирішили не лягати спати, а одразу піти гуляти, адже Одеса не те місто, у якому потрібно спати. Ходили містом аж до самого концерту. Були на Ланжероні, гуляли у центрі. Ми дуже любимо Одесу і радіємо кожній поїздці сюди. Концерт дуже хороший: люди, атмосфера, флешмоб із сердечками – це було дуже круто та зворушливо.
– Хвилюєтесь перед виходом на сцену? Що допомагає побороти хвилювання?
Мандраж є завжди. Іноді його менше, іноді більше, але він є. Якщо хвилювання немає, значить щось не те.
Ми ніяк з цим не боремося. Це абсолютно нормально. Таке хвилювання навіть навпаки, розігрує якійсь азарт і приносить більше задоволення. Коли концерт починається, воно зникає.
– Ви вже проїхали частину тура. Кількість людей на концертах зросла?
Річ у тому, що ми побачили дуже багато нових людей, яких не було у першому турі. У попередній тур ми поїхали одразу після «Х-Фактору». Приходили люди, які бачили нас у шоу. І зрозуміло, що більшість таких людей через рік забуває про артиста. У шоу з’являються нові сезони та приходять нові улюбленці. Зараз усе по-іншому, тому що це люди, які захоплюються нашою творчістю. Ми вже не картинка, яку створив телевізор і це нам дуже подобається. І нехай ми зараз не збираємо великі зали та стадіони, але це черговий крок для нас і ми маємо свою аудиторію
– Зараз ви записуєте другий альбом. Скільки нових пісень у ньому буде та коли нам його чекати?
Ми хочемо випустити не одразу весь альбом, а синглами. Хочеться, щоб на кожну пісню звернули увагу, бо кожна з них особлива.
Тільки но закінчується тур, ми завершуємо пісні. Дуже хочемо просунути їх у Європу, щоб вони розповсюджувалися там. Подивимось, як усе вийде.
– Усі ваші авторські пісні англійською мовою. Коли буде пісня на російській чи українській мовах?
Ми дуже хочемо написати пісню українською мовою. Ми бачимо різницю коли співаємо пісні англійською і коли співаємо, наприклад, кавер на “Одно и тоже”. Усі люди одразу вмикаються.
– Скоро літо, а значить сезон музичних фестів. Чи плануєте брати участь у якомусь з них?
Так, ми плануємо взяти участь у фесті, але ще не думали у якому саме. Багато фестивалів можемо пропустити через свої концерти, чи поїздки. Більшість таких проектів проходять наприкінці липня – початок серпня, а ми, можливо, у цей час полетимо до іншої країни. Тому зараз точно не знаємо, але усе можливо.
– Після участі у проекті, Андрій Данилко став вашим продюсером та ви підписали контракт з MamaMusic. Чи продовжуєте працю з продюсером та Юрієм Нікітіним?
Ні, зараз ми абсолютно самостійні. Десь пів року назад ми перестали з ними співпрацювати. Це було дуже класний час, ми дуже вдячні Андрію Данилко, компанії MamaMusic, що допомогли нам після “Х-фактора” записати пісні, зняти кліпи, та і загалом познайомили нас зі світом шоу-бізнесу. Але зараз ми вирішили, що готові та хочемо розвиватися самі, задля того, щоб вчитися на своїх помилках і робити усе максимально так, як ми хочемо.
– Ніде немає інформації щодо вашого менеджера. Чи є він зараз? Хто допомагав з організацією туру?
Цей тур організовує Ілля – наш барабанщик. Наразі в нас немає команди, але ми у пошуках менеджера, який міг би взяти на себе адміністративні питання. А зараз такий час, коли нам доводиться самим усе вирішувати. І цей етап нашого життя дуже цікавий.
– Був якийсь момент, коли хотілося просто кинути все та перестати займатися музикою?
Ні, такого не було, навіть думок таких не було. Бо ми любимо те, що робимо, віримо у те, що усе вийде. Іноді з’являється запитання: “Чи правильно ми все робимо?”. Але так категорично питання не ставиться і не поставиться.
– У минулому році ви брали участь у Національному відборі на шоу Євробачення. Але не пройшли у фінал. Чому не пішли у цьому році?
У цьому році ми довго думали, варто нам йти на Євробачення чи ні. Ми навіть відправили заявку, але це було в останній день, здається, навіть, в останню годину приймання заявок, тому нам здається, що нашу пісню навіть ніхто і не слухав з тих людей, які відбирали пісні. Але, насправді, ми раді, що не потрапили на відбір у цьому році, тому що це був якійсь кошмар, якась національна сварка вийшла з усього цього.
– Розкажіть про свій найкращий виступ за історію гурта.
Було дуже багато виступів, не можна вибрати найкращий. Є унікальний, який ми ніколи не забудемо – це коли ми виступили у Кореї, де було 20 000 людей. Є масштабні виступи, наприклад стадіон у Полтаві, виступ на “Юморине”, у Кривому Розі на дні міста. Насправді, на кожному концерті своя унікальна атмосфера. Десь це більш романтично виходить, десь навпаки – усі йдуть у відрив. Дуже багато крутих виступів і всюди різна палітра емоцій, тому найкращій виділити не можна.
– Дайте 3 поради людям, які бояться показати свій талант усій країні.Перше – не боятися. Якщо талант є, значить його потрібно показувати. А якщо таланта немає, то друге – його потрібно шукати. Третє – коли ти знайшов свій талант, його потрібно удосконалювати. Зберігати талант у самому себе немає ніякого сенсу. Навіщо тоді ви взагалі потрібен. Ним потрібно ділитися з оточенням, бо інакше ти егоїст. Шукайте свої таланти та розповідайте про них, бо без цього життя не таке цікаве.
Нікітенко Катерина