Повномасштабна війна в Україні триває вже 591 день. Інформаційні повідомлення про обстріли та руйнування з’являються в закордонних медіа все рідше. Однак наша держава однаково не сходить з перших сторінок. Іноземні журналісти готують аналітичні матеріали, в яких намагаються розібратися у передумовах війни, будують прогнози про її тривалість і намагаються з’ясувати, що треба змінити, аби вона закінчилася якомога швидше. До яких висновків вони приходять? Читайте в нашому огляді.
Le Figaro
Зміна радянської символіки на українську на щиті «Батьківщини-Мати» потрапила на першу шпальту французької газети. У підписі зазначено: «війна в Україні також має меморіальний вимір». Це означає, що українці «кидають виклик історичним наративам, що були нав’язані москвою». Яскравим прикладом якраз і стала статуя на березі Дніпра, котра «ілюструє прискорену дерусифікацію країни». У своєму матеріали французькі журналісти назвали її «Мати Україна», хоча офіційного рішення про перейменування Міністерство культури та інформаційної політики не ухвалювало.
The Spectator
Найкращий друг України спішить на допомогу! Саме так можна описати вересневу обкладинку британського журналу. На ній зображений Борис Джонсон, колишній прем’єр-міністр Великої Британії, який сидить верхи на літаку і тримає в руках українські прапорці. Його колонка під назвою «Чому ми не даємо Україні того, чого вона потребує?» стала головним матеріалом цього номера. У ній він влучно і чітко передає основні меседжі, які українці хочуть транслювати світові: «їм не потрібні гімни приреченій молоді чи стогони про жалість війни. Вони хочуть просто вбивати росіян і виганяти загарбника зі своєї землі». Свій текст Джонсон розпочинає з розповіді про відвідини реабілітаційного центру, де проходили відновлення після поранень наші військові. Після спілкування з ними колишній прем’єр-міністр точно впевнений, що цю війну неможливо закінчити переговорами: «Не вірте ні на секунду, що цих українських солдатів — або широкі верстви населення України — можна якось переконати скласти зброю або укласти угоду з путіним. Вони воюють не за нашим наказом і не зупиняться, тому що ми так скажемо. Вони ведуть війну за незалежність, тому що відмовляються схилятися перед терором і хочуть, аби їхня країна була вільною». Усе побачене спонукає Бориса Джонсона звертатися до своїх громадян із запитанням: «Вони хочуть від нас лише одного — зброї, щоб завершити справу, і тому я просто не розумію, чому ми продовжуємо тягнути час. Чому ми завжди такі повільні? Як ми можемо дивитися цим людям в очі і пояснювати їм, чому ми зволікаємо? Протягом всієї цієї війни ми недооцінювали українців і переоцінювали путіна, і ми робимо те ж саме сьогодні». Якщо ж західні партнери не надаватимуть Україні необхідної зброї, це може призвести до краху демократій і перемоги автократії. Проте Джонсон впевнений, що українці виграють цю війну, але для того, щоб це сталося якомога швидше, нашій країні потрібна потужна військова допомога. І зараз точно не той час, коли можна зволікати.
The Week
«Чи є ще в України реальна надія прорвати російську оборону?» — таке запитання пролунало з першої сторінки американського журналу. На обкладинці зображений розгублений Зеленський, який стоїть посеред мінного поля, а позаду нього палає військова техніка.
The Guardian Weekly
Раптова загибель євгена пригожина в авіакатастрофі настільки сколихнула британський журнал, що цю тему винесли на обкладинку. «Чому путін так довго зволікав?» — найголовніше питання, що цікавило журналістів. Усередині номера Ендрю Рот досліджує, яку спадщину залишив по собі «один з опонентів» путіна, Пьотр Зауер розказує про різні методи, які використовувалися для усунення політичних ворогів російського диктатора раніше, а Діно Махтані розмірковує, що станеться з підпільними операціями групи Вагнера в Африці після того, «як її загадковий бос зникне з поля зору».
Wprost
На першій сторінці польського тижневика бачимо два комбайни — польський та український — які ніби й тримаються за руки, але ніби і їдуть в різні сторони. Земля під ними розколюється. Саме так Wprost побачив зерновий конфлікт між Польщею та Україною. Журналістка Кароліна Баца-Погоржельська написала для видання матеріал на цю тему, де зазначила, що ще не пізно піти на компроміс, адже таке протистояння може серйозно вплинути на підтримку, яку наша країна отримує від партнерів: «І Польща, і Україна борються за свої сільськогосподарські інтереси. Зрозуміло, що і та, і інша сторона зацікавлені в цьому. У випадку Польщі — це парламентські вибори, а у випадку України — інтереси олігархів, в тому числі наймогутнішого з них — Ріната Ахметова. Біда в тому, що те, що відбувається в економічній і політичній сферах, може незабаром вилитися у зменшення підтримки тих, хто бореться за незалежність України».
Der Spiegel
Німецький журнал вирішив заглибитися в історію і в одному зі своїх вересневих номерів розказати про те, «як Меркель завадила Україні вступити до НАТО» ще у 2008 році. На обкладинці цю подію описали як «день, коли почалася війна».
The Economist
«Час для переосмислення» — під такою назвою вийшов вересневий випуск британського журналу. У головному матеріалі журналісти констатували, що «Україна стоїть перед довгою війною» і через це «її прихильники повинні молитися за швидку перемогу, але планувати довгу боротьбу». У статті зазначається, що війна в Україні не виправдовує очікувань, зокрема через не таке швидке просування контрнаступу, як того очікували західні партнери, що надали зброю та підготували наших солдатів: «Цей план не спрацював. Незважаючи на героїчні зусилля і прорив російської оборони під Роботиним, Україна звільнила менше 0,25% території, яку Росія окупувала в червні. Лінія фронту протяжністю 1000 км майже не змінилася». Варіант мирних переговорів теж не розглядається і навіть вважається безглуздим. Однак, якщо в колонці Бориса Джонсона це було спричинено відмовою українців йти на такий крок, то в матеріалі The Economist цю тезу пояснюють небажанням путіна і його невмінням дотримуватися домовленостей: «Путіну потрібна війна, щоб підтримувати свою внутрішню диктатуру; будь-яке припинення вогню буде просто паузою, щоб переозброїтися і підготуватися до нового нападу. Якщо українці припинять боротьбу, вони можуть втратити свою країну». Тож головною метою для України та її західних партнерів, на думку британского журнала, має бути «забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни — і могла процвітати, незважаючи на неї». Для цього потрібно провести зміни у війську: мобілізувати людей, провести ротацію, збільшити виробництво дронів. А партнерам потрібно надати нашій країні кращу протиповітряну оборону: «Україна не зможе процвітати, якщо росія буде безкарно підривати інфраструктуру та цивільне населення, як вона це робила протягом останніх 18 місяців. Київ є напрочуд жвавим містом, тому що має ефективний захист від безперервних повітряних атак. Така ж система необхідна й іншим містам, саме тому вкрай важливими є ескадрильї F-16 і більша кількість систем протиракетної оборони». Також The Economist вважає, що необхідно змінити підхід до економіки: «менше пишномовних планів післявоєнної відбудови і більше уваги до збільшення виробництва та капітальних витрат вже зараз». Зі свого боку країни-партнерки мають гарантувати Україні членство в НАТО та Європейському Союзі.
«Ставки навряд чи можуть бути вищими. Поразка означатиме неспроможну державу на фланзі ЄС і наближення машини вбивств Путіна до більшої кількості кордонів. Успіх означатиме нового члена ЄС з 30 мільйонами добре освічених людей, найбільшою в Європі армією і великою сільськогосподарською та промисловою базою. Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на “припиненні війни”. Це потрібно змінити. Моліться за швидку перемогу, але плануйте довгу боротьбу — і Україну, яка зможе вижити і процвітати», — такими словами закінчується матеріал The Economist.
Анастасія Єрьоменко,
пресслужба факультету
Фото: з сайтів видань