Наш надзвичайно різноманітний та багатогранний світ пропонує безліч можливостей для його пізнання. Серед них — сприйняття образів. Цей унікальний спосіб світовідчуття особливо актуальний для приблизно 500 мільйонів людей. Людей, які не страждають від таксистів-шанувальників шансону та сусідів-бригадирів. І у вас є унікальна можливість подивитися на світ їхніми очима.
Нещодавно, коли я ввечері замовляла таксі, щоб дістатися додому, отримала «попередження» від Uber, що водій може мати порушення слуху. Коли сіла в автівку, хлопець за кермом показав мені мою точку призначення на смартфоні, я кивнула в знак підтвердження й далі він запропонував мені увімкнути музику. Я заперечливо похитала головою й наступні 20 хвилин минули в атмосфері, яку не надто часто маєш можливість відчути під час поїздки в таксі: жодних зайвих розмов, набридливої музики й питань про те, куди потрібно повертати.
Люди з вадами слуху є висококласними професіоналами в найрізноманітніших сферах. Вони працюють кухарями, стилістами, художниками, програмістами, володіють комп’ютерною графікою та займаються підприємницькою діяльністю. Для навчання обирають як спеціалізовані, так і загальноосвітні школи. Роман Харчук, який не чує, масажист-реабілітолог, координатор проєктів для створення безбар’єрного середовища для людей з вадами слуху розповідає: «Вчитися я поїхав у Вінницю, навчався у групі, де було 12 осіб із порушеннями слуху, у нас був сурдоперекладач. Там отримав магістерський ступінь і повернувся до Одеси».
Давиду – 16, він не чує з народження, навчається в Одеському Корпоративному Комп’ютерному Коледжі: «Мій улюблений предмет — HTML-програмування. У вільний час займаюся волейболом, дивлюся фільми — фантастику, драми та бойовики. Серед улюблених фільмів — «Справа хоробрих» та «Термінатор». Сестра Давида розповідає: «Вибрати учбовий заклад було непросто. Зараз Давид навчається в закладі із дітьми без порушень слуху. Ніхто з викладачів жестовою мовою не спілкується». Проте жестову мову й сам Давид вивчив лише три роки тому: «До того як я потрапив у Сурдо Школу, я не знав жестової мови. Випадково побачив проєкт в Інстаграмі й захотів вивчити».
Як пояснює Катя, засновниця соціального проєкту Сурдо Школа, не всі особи з вадами слуху знають жестову мову: «Батьки часто не хочуть, не знають чи не розуміють, навіщо вивчати жестову мову. Іноді роблять слухопротезування, проте ігнорують період адаптації».
Давид має слухові апарати, проте вони не відновлюють слух на 100 %. Як розповідає Катя, можливо, певною мірою, люди зі слухопротезуванням мають альтернативне сприйняття звуків. «Слуховий апарат — це просто динамік, що підсилює звук. Коли ви чуєте свій оцифрований голос крізь телефонну слухавку й не впізнаєте його — це приклад, віддалено схожий на те, як працює вся сурдо-техніка, тобто з похибками».
Жестова мова є одним із найзручніших способів комунікації для таких людей, адже їх спосіб мислення дещо відрізняється від тих, хто добре чує, а жестова мова побудована на асоціативно-візуальних образах, що найкраще сприймається людьми з вадами слуху. Проте не нею єдиною. У процесі спілкування ті, хто зовсім не чує, та слабочуючі можуть читати по губах, писати та використовувати дактильну абетку. Дактильний алфавіт складається з букв і кожній букві «звичайного» алфавіту відповідає своя дактилема, тобто певне положення пальців. Але використовувати дактильну мову в розмові не дуже зручно — на те, щоби показати одне слово, витрачається занадто багато часу. Дактилологія найчастіше потрібна для виголошення імен власних, вузько професійних термінів і для знайомства з новими словами. Жестовій мові може навчитися будь-хто, але навіть не знаючи її, можна порозумітися із людиною з вадами слуху, яка достатньо соціалізована.
Брак культури й інфраструктури для таких людей — проблема державного рівня. З березня 2021 року на сайті українського Міністерства охорони здоров’я з’явився віджет із «вушком», натиснувши на який, можна оформити заявку для надання консультації жестовою мовою, яка все ж краща для розуміння людьми з вадами слуху, аніж текст. Проте навчальні заклади із сурдоперекладачем у викладацькому складі в Україні можна перерахувати на пальцях. І, зазвичай, рівень акредитації цих закладів не вищий за ПТУ. А в Одесі й таких закладів немає. Немає в місті і профільного факультету, що готував би спеціалістів за фахом сурдоперекладача. А самих кваліфікованих сурдоперекладачів в Одесі лише двоє.
Складним виявляється і процес комунікації зі службами екстреної допомоги. «Моєму другові потрібно було викликати електрика, — розповідає засновниця Сурдо Школи. — Довелося скликати всіх сусідів будинку, поки хтось зрозумів, що йому потрібно зробити короткий дзвінок. І таких випадків дуже багато».
«Проблемою може бути, якщо в супермаркеті немає кас самообслуговування, — розповідає підліток Давид. — Потрібно розмовляти з касиром, і коли касир у масці, мені нічого не зрозуміло. Тоді я прошу зняти маску. Так я можу прочитати по губах. Але за законом касири не мають права цього робити, тому іноді доводиться відповідати на стандартне питання «Чи потрібен пакет?», не чуючи його».
Катя, засновниця Сурдо Школи, пояснює: «Глухих можна навчити говорити — письмово й усно теж. Це робиться через вібрацію та контактні засоби. Звісно, ця мова більш ламана, не така чітка, якою розмовляємо ми з вами, проте вони можуть навчитися відтворювати звуки. Тому глухонімих людей не існує, це поняття не правильне. Для них образливо, коли ставлять ще один діагноз».
І музику люди з вадами слуху також можуть чути, по-своєму. «Вони відчувають вібрації, чують музику, можливо, інтенсивніше за нас, адже відчувають найменші коливання, — розповідає сурдоперекладач Альона, — можуть танцювати й навіть співати — жестовою мовою образів».
25 вересня у світі відзначається Міжнародний день людей з вадами слуху. День особливої культури. Культури людей, які живуть поруч і хочуть бути почутими. І для цього не обов’язково здійснювати подвиг. Іноді усе, що потрібно зробити, — просто відкинути страх непорозуміння й дозволити собі припустити, що між нами не так уже й багато відмінностей.
Поліна Бублій
4 курс
“Bazar”