Викладачі нас навчають, зорієнтовують у складних і неоднозначних професійних питаннях та сприяють нашому становленню як майбутніх фахівців у сфері журналістики та реклами… А чому вони свого часу зробили саме такий вибір — будувати викладацьку кар’єру? До Дня працівників освіти представники пресслужби факультету вирішили дізнатися: що мотивувало викладачів стати на шлях викладання…
Олена Андріївна Іванова, декан факультету журналістики, реклами та видавничої справи, професор: «Наприкінці навчання в університеті я усвідомила, що хочу займатися науковою діяльністю, а це передбачає постійний обмін ідеями, знаннями, гіпотезами… Я спробувала викладати, і зʼясувалося, що я отримую від роботи в аудиторії задоволення, можу довго бути в тонусі, не помічаючи втоми, маю контакт зі студентством, а головне, що під час викладання у мене зʼявляються нові думки, нове натхнення, нові горизонти. Так і сформувалася стратегія мого професійного життя ‘‘наука+викладання’’».
Аліна Олегівна Червінчук, заступниця декана факультету: «На останніх роках навчання в університеті я зрозуміла, що мені більше подобається займатися дослідницькою діяльністю (якраз на той момент вже був досвід написання курсових робіт), хоча й практична журналістська діяльність також приваблювала. Все ж, здобувши фах журналіста, вирішила на цьому не зупинятися та вступати до аспірантури. Наукова діяльність мене не лякала, навпаки — на той момент мене дійсно захопила така можливість і я вбачала в цьому серйозну перспективу. Так трапилося, що одночасно зі вступом до аспірантури за спеціальністю ‘‘Журналістика’’, з’явилася можливість і зайнятися викладацькою роботою, тож я поєднувала навчання, підготовку дисертації та викладацьку діяльність. Мені подобається працювати зі студентами, особливо це стосується занять, де передбачена підготовка та обговорення їхніх творчих робіт, командна робота/спільна робота редакції тощо. Саме така творча атмосфера надихає і мотивує мене працювати далі».
Станіслав Валентинович Ковальський, завідувач кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій: «Коли я вчився на магістратурі на історичному факультеті нашого університету, у мене була асистентська практика, на якій ми, магістри, проводили деякі практичні заняття зі студентами молодшого курсу. Так сталось, що я проводив заняття із студентами 3 курсу без викладача. Подолавши страх, я зміг знайти з ними спільну мову й непогано провести пару. Мені сподобалось, і протягом практики я провів набагато більше пар, ніж мої однокурсники. Вже тоді зрозумів, що зможу бути викладачем. Наступного року я вступив до аспірантури й у мене були в тому числі викладацькі обов’язки, виконання яких мені подобалось. А після аспірантури, волею випадку, я влаштувався на рідний факультет і став викладачем. Так я працюю на викладацьких посадах з 2009 року».
Аліна Григорівна Задорожня, доцент кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій: «Якщо чесно, це було несподівано. У мене мама вчителька, тому коли я бачила, що вона постійно сидить вдома й перевіряє зошити інших дітей, не звертаючи увагу на мене, я подумала, що ніколи не буду цим займатися. Але доля повернулася інакше. Я свого часу займалася написанням дисертації, тема була цікава, і я вирішила її розвивати. Спостерігала за колегами й зрозуміла, що після свого багаторічного досвіду я можу щось дати студентам. Свого часу давньогрецький філософ-мораліст і творець жанру біографії Плутарх писав: ‘‘Учень — це не посудина, яку треба наповнити, а факел, який треба запалити’’. Отож, найбільша подяка від студентів — це вогник у їхніх очах від бажання займатися журналістикою».
Богдан Сергійович Максимець, викладач кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій: «В один прекрасний ранок у мене прокинулось бажання навчити чомусь не тільки себе, але й інших. На щастя, я маю журналістський досвід, через це я прийняв рішення присвятити свій час викладанню, аби молоді та юні журналісти також розуміли більше про професію, яка на них чекає в майбутньому».
Тетяна Анатоліївна Милимко, викладачка кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій: «Про це мріяла давно й все життя вважала, що я не викладач, а вічний студент. Що я вічний учень, який тільки навчається, навчається, навчається, набирається досвіду. Але, у певний момент я зрозуміла, що вже маю величезний досвід і нікому про нього не розповідаю, окрім, хіба що, своїх підлеглих, бо це частина моєї роботи. І, коли я отримала пропозицію [працювати викладачкою — ред.], то погодилась майже одразу, попри якісь мінуси. Проте, для мене було дуже важливим, аби, маючи свій досвід, свій шлях величезний, на якому було багато й злетів, і багато падінь, і якихось помилок, і досягнень, я могла передати комусь іншому. Роблю це для того, аби студенти-журналісти знали, для чого вони працюють, свою основну мету; знали, як на цьому можна заробити гроші; знали, що в них найкраща, найцікавіша робота у світі й щоб розуміли, яких помилок треба уникати, аби майбутні журналісти не стали інструментом в руках політиків чи пропаганди».
Ірина Володимирівна Сидун, завідувачка кафедри періодичної преси та медіаредагування: «Бажання стати викладачем з’явилося у мене точно не зі школи. Ближче до закінчення університету, я зрозуміла, що саме ця професія мені найбільш близька і цікава. Мене захоплювали наукові дослідження (пошук, робота з джерелами та їх аналіз, що породжувало нові гіпотези і теорії). Тож вступила до аспірантури та захистила кандидатську дисертацію. Іншою не менш цікавою стороною був сам процес викладання, бо це постійний саморозвиток, спілкування із зацікавленою аудиторією, яка готова не лише тебе слухати та отримувати знання, а ділитися власними думками, баченням проблеми та дискутувати. Університетська молодь це завжди про розвиток, рух і майбутнє. Тому я тут з вами)».
Марина Сергіївна Ковальська, доцент кафедри періодичної преси та медіаредагування: «Скоріше я хотіла пов’язати своє життя з науковою діяльністю, бо на історичному факультеті ОНУ завжди надавали потужну наукову підготовку майбутнім кадрам. Я захистила кандидатську дисертацію в 24 роки й через кілька місяців вже працювала на рідній кафедрі».
Алла Федосіївна Коваленко, доцент кафедри періодичної преси та медіаредагування: «У дитинстві в мене було дуже багато професій, які я мріяла освоїти. Але був переломний момент, який і визначив, чому я хочу бути вчителем. Справа в тім, що я народилася в селі, і навчалася у звичайній сільській школі, де серед моїх однокласників було багато дітей, які часто кудись не встигали, не виконували якісь завдання домашні. І класний керівник нас увесь час сварив за те, що в нас погані результати. І я проявила ініціативу: запропонувала своїм однокласникам приходити до мене додому, щоб ми разом робили домашні завдання, я б їм допомагала. Це було якраз у старших класах, тому це і вплинуло на мій вибір».
Ангеліна Віталіївна Житнікова, старша викладачка кафедри періодичної преси та медіаредагування: «Пов’язати своє життя з викладацькою діяльністю я вирішила вже в свідомому віці, у моєму випадку це не було пов’язано з дитячою мрією чи шляхом, який я обрала, завершивши школу. Якщо казати відверто, то в ту пору я твердо визначилась, що ніколи не буду викладати, мені здавалося, що це не моя стихія. Але ніколи не кажіть «ніколи», бо у долі на вас свої плани. Замислилася над тим, аби стати ближче до науки та безпосередньо викладання, лише на випускному курсі бакалаврату. Тоді я вже працювала методистом — відкрила для себе тонкощі освітнього процесу, який є непомітним оку студента. Навчаючись в магістратурі, я вже не замислювалася про викладання, бо відчувала, що душа лежить до цією справи. До речі, цікавий збіг обставин, перші дисципліни, які я почала викладати, були моїми улюбленими предметами у студентські роки. І тут вже треба замислитися: чи, дійсно, це просто збіг обставин?!»
Олена Сергіївна Іщенко, старша викладачка кафедри періодичної преси та медіаредагування: «Якщо бути відвертою, я ніколи не планувала пов’язувати своє життя з викладацькою діяльністю. І, якби мені хтось років так вісім тому сказав, що я буду викладати в університеті, я б, мабуть, не повірила. Але, як кажуть, ніколи не зарікайся. У 2021 році я закінчила навчання та отримала ступінь магістра. І саме в цей період я отримала пропозицію працювати лаборантом кафедри періодичної преси та медіаредагування. Я погодилася, бо вже дуже звикла до факультету так, що він став мені другим домом. Я освоювалася, виконувала сумлінно роботу, спілкувалася зі студентами. Згодом мені випала нагода працювати старшим викладачем за сумісництвом. Здавалося, за роки студентства можна уявити роботу викладача, але, як виявилось — це певний виклик самій собі. Ніби та ж сама підготовка до пар, той самий страх та хвилювання перед входом до аудиторії, але вже не у статусі студентки, а в статусі викладача. Але це хвилювання тривало десь перший тиждень, а далі — це повне занурення у світ журналістики через викладання. Саме після проведення перших пар я зрозуміла, бути викладачем — моє покликання».
Євген Миколайович Блінов, старший викладач кафедри періодичної преси та медіаредагування: «Колись, коли я був на п’ятому курсі філологічного факультету нашого університету, мені пропонували йти до аспірантури, але я відмовився з економічних причин. І потім про це шкодував. Згодом я зробив дві спроби знов доєднатися до науки. Вони були не дуже вдалі. Ну і, як то кажуть, Бог любить Трійцю. Можливо, тому минулого року мені надійшла пропозиція від Олени Андріївни, і я на на неї пристав. Ось таким чином увійшов у воду, в яку вже двічі намагався увійти. Я не можу сказати, що прямо в мене є якась мета, що я прямо хочу обов’язково зробити зі студентів першокласних журналістів. Я із задоволенням розповідаю те, чого навчився. Я дуже хочу, щоби студенти хоч щось із цього собі взяли, і щоб це їм знадобилося. Неможливо конвеєром, умовно кажучи, зробити журналістів, але можна їх заохотити. Ось коли студенти дивляться на мене з цікавістю, я розумію, що те, що я вам кажу в цей момент, дарма не проходить».
Тетяна Вікторівна Тхоржевська, завідувачка кафедри нових медіа та медіадизайну: «Вступала до університету, бо мене цікавила історія, цікаво було досліджувати. З тих самих причин зацікавленості в наукових дослідженнях вступила до аспірантури. Щодо викладацької діяльності так склалися обставини…».
Станіслав Леонідович Овсієнко, доцент кафедри нових медіа та медіадизайну: «Давайте почнемо з того, що в мене мама була філологом, правда російської мови та літератури. Обираючи свою професію і вступаючи до історичного факультету, а ще раніше до гімназії в клас із поглибленим вивченням історії, я навіть не думав, чи буду я викладати. Тобто на той момент як, мабуть, більшість абітурієнтів, розмірковував не раціонально, а ірраціонально. Оскільки історія мені подобалась і чи буду я згодом працювати істориком, навіть не закрадалося до моєї голови. Лише на п’ятому курсі, коли мені запропонували вступити до аспірантури (в Одеську Політехніку), то тоді я лише почав розглядати історію як майбутню свою професію. Вже закінчивши аспірантуру безпосередньо, дякуючи завідуючу кафедри, почалась моя кар’єра як викладача, безумовно мені вона подобається, звісно є нюанси. Але викладати, спілкуватися зі студентами, вчити їх і вчитися в них мені — це до душі».
Олена Миколаївна Орлова, старша викладачка кафедри нових медіа та медіадизайну: «П’ятий рік працюю викладачем, але перед цим я мала двадцять років цікавої та корисної праці. Радіоведуча, телеведуча, монтажерка, журналістка та програмна директорка і це ще не кінець списку. Цим величезним досвідом я хочу поділитися зі своїми студентами. Мені приносить задоволення вчити майбутніх журналістів, для того, щоб і у вас було красиве та незабутнє життя, яке ви могли б пов’язати з цією сферою роботи».
Сергій Володимирович Азєєв, старший викладач кафедри нових медіа та медіадизайну: «Я вам скажу, що не ставив перед собою такого завдання. Все вийшло мимовільно. У багатьох випадках ті, хто закінчують університет, хто хоче навчатись далі в аспірантурі, хто хоче далі займатись науковою діяльністю, мають для цього великі шанси завжди. Ось так і трапилось. Після того, як я закінчив фізичний факультет нашого університету, я намагався влаштуватись працювати десь тут. Вийшло так, що влаштувався на кафедру журналістики, яка тоді була в складі філологічного факультету. Спочатку я був лаборантом, а потім, десь через пів року, розпочав викладацьку діяльність. Мені дали спочатку читати практичні заняття, а потім вже лекції…Так, відповідно, людина набирається досвіду, проходять роки. Я старший викладач, але моя галузь діяльності — це навчати вас, журналістів, прикладним технологіям. Я маю чималий досвід роботи в медіа, зокрема на телебаченні. І, відповідно, викладаю здебільшого те, що є практикою роботи з технологіями, майстерністю роботи з практичними технологіями».
Над публікацією працював колектив пресслужби факультету:
Дар’я Котенко, Дар’я Тумарченко, Юлія Мельник,
Олександра Шоміна, Вікторія Бабкова, Єлизавета Шипіцина,
Ангеліна Годулян, Вікторія Яслик, Наталія Сатанівська,
Дінара Алибейлі, Анастасія Єрьоменко, Микита Кишиневський