У соціальній мережі TikTok поширюються відеоролики, які викликають занепокоєння в багатьох людей. Деякі користувачі створюють відео, в яких зображення дитини згенеровано штучним інтелектом, вона розповідає про власну смерть та усе, що з цим пов’язано. Родичі померлих не надавали згоди на створення такого контенту. Тому зберіть свої нерви, тому що вони знадобляться в темряві, наповненій загадковістю, кривавими таємницями; вона відкриє справжній образ правосуддя. Це не казка, а реальний світ true crime, де правда завжди виявляється страшнішою за будь-яку фантазію. У цьому матеріалі розглянемо чому цей жанр такий популярний та чи не шкодить він людям.
True crime (від англ. true crime — «реальний, справжній злочин») — це жанр літератури, кіно, телебачення та інших медійних форматів, в основі якого полягає огляд реальних злочинів, зокрема вбивств, пограбувань, шахрайств та інших правопорушень. У ньому детально досліджують реальні злочинні справи, їхні обставини, хід розслідування та правосуддя. З його допомогою можна глибше зрозуміти психологію злочинців, дізнатися більше про жертв та спробувати розгадати загадки різних злочинів. True crime відзначається своєю захопливістю та драматичністю, оскільки реальне життя справжніх людей часто виявляється більш неймовірним та цікавим, ніж будь-яка вигадка.
Як жанр існує вже століттями і його походження можна простежити, однак формати розповідей кожного разу модернізуються. Як літературний жанр виник ще в Середньовіччі. У XVI-XVII століттях видавалися різні книги, що розповідали про справжні кримінальні події. Однією з найвідоміших була «Newgate Calendar», яка містила біографії злочинців, описи тяжких злочинів та вироків. У XIX столітті швидкий розвиток ЗМІ сприяв популяризації true crime. Газети та журнали друкували деталізовані розповіді про злочини, судові процеси та покарання. Саме поняття «True crime» почало формуватися в США у другій половині XX століття. У 1970-80-х у науковій сфері в обіг увійшло поняття «серійний вбивця», а сам феномен серійних злочинів привернув увагу спеціальних служб та суспільства. У наш час true crime демонструють у різних формах: документальні фільми, серіали, книги, подкасти, відеоблоги, текстові дописи тощо. Запуск подкасту «Serial» від журналісток Джулі Снайдер та Сари Кеніг у 2014 році зіграв важливу роль у популяризації true crime в медіапросторі. «Serial» викликав великий інтерес глядачів та слухачів. Портал «The scotsman» повідомив, що завантажили його 350 млн разів. Проєкт став взірцем для подкастів у цьому жанрі та відкрив нові можливості для таких форм й журналістських розслідувань в аудіоформаті.
True crime стає популярнішим з кожним днем, бо з’являється все більше і більше екранізацій, пов’язаних зі злочинами, злочинцями та їхніми жертвами. За даними сайту «The Numbers», у 2022 році на першому місці у топ-10 фільмів сервісу Netflix потрапив серіал «Монстр: Історія Джеффрі Дамера». За 2 місяці він набрав понад мільярд годин переглядів, що раніше вдалося лише «Грі в кальмара» та четвертому сезону «Дивні дива». Це підтверджує те, що тема злочинів дуже популярна у світі.
Люди, які створюють контент у жанрі true crime, проводять багатоетапну підготовку, щоб розповісти цікаві та захопливі історії про реальні кримінальні події. Чимось це нагадує роботу журналіста над своїм матеріалом. По-перше, це пошук теми, збір інформації, дослідження, аналіз справи. Вивчення всіх аспектів, деталей, перегляд документів, прослуховування свідчень. Пошук та аналіз публічних і приватних документів, що стосуються конкретних справ або подій. Усе це необхідно для створення докладних, точних, правдивих розповідей. Далі обробка інформації, створення структурованих та захопливих розповідей. Потім треба обрати варіант презентування проведеної роботи, це може бути відеоформат, аудіоформат, текст. І одним із найважливіших моментів є дотримання журналістських стандартів та етики, оскільки ця тематика може бути чутливою та важкою для багатьох, тому аудиторії потрібно забезпечити точність, об’єктивність, правдивість інформації.
Попри цікавість, незвичність та інтригу, true crime має певні недоліки. Однією з проблем жанру є можливість експлуатації реальних трагедій та страждань жертв, які вижили, та членів їхніх сімей. Це означає, що вони можуть проживати біль раз у раз, коли згадують та розповідають про трагічну ситуацію, що пов’язана з ними або їх близькими. Іноді через такі розслідування та збір якомога детальнішої інформації може статися поширення особистих даних тих, хто якось причетний до цього, а це своєю чергою завдасть їм шкоди. Звісно, що є люди, які при створенні такого контенту змінюють імена або не використовують справжні зображення для того, щоб не наражати на небезпеку героїв розповідей та їхніх рідних. Водночас може відбуватися романтизація злочинців. Таке явище можна чітко простежити в сучасних екранізаціях про злочинців, маніяків. Акторів підбирають дуже мужніх та приємних для глядачів. Тому створюється певний образ «гарного» злочинця, який викликає тільки захоплення та бажання зустрітися з ним. Прикладом може стати фільм «Красивий, поганий, злий» про серійного вбивцю Теда Банді. Головну роль виконав актор Зак Ефрон. Після виходу стрічки в мережі виник скандал — багато глядачів визнали Зака найкрасивішим та найсексуальнішим відтворенням маніяка. Чи можна захоплюватися таким злочинцем з точки зору моралі? З одного боку, зображення Банді як харизматичного та привабливого чоловіка було частиною реальної історії. З іншого — такий вибір актора може сприяти прославленню злочинця та його дій. Погано це через те, що хтось може настільки захопитися образом на екрані, що захоче спробувати зробити щось подібне. Ще такий контент може надихати або слугувати прикладом для потенційних злочинців, вони мають можливість удосконалити схему, врахувавши всі помилки, й спробувати відтворити її в реальності.
Ми поспілкувалися зі студентами нашого факультету та запитали, чим їх зацікавив true crime? Як вони вважають, чи впливає такий контент на нашу психіку та емоційний стан? І чи не простежують вони вплив на себе особисто?
Анастасія Тітарчук, 4 курс: «Гадаю, що на мою зацікавленість цим жанром вплинули передачі з розслідуваннями, які доволі часто транслювалися на українському телебаченні. Я взагалі є прихильницею детективів та трилерів, цікаво паралельно з головними героями розслідувати якісь заплутані справи та випробовувати свою інтуїцію. З тієї інформації, яку розповідають детективи, поліцейські чи самі злочинці, можна насправді винести для себе багато корисного (на жаль, злочинність нікуди не зникла): як поводитися, якщо на тебе напали, чого краще не робити, як надати медичну допомогу й на які деталі потрібно звернути увагу, щоб надалі допомогти поліції знайти злочинця. Безумовно, цей контент не для всіх, і самі автори зазначають це на початку своїх відео. Людина може бути емоційно чутливою і жанр true crime може нашкодити їй, налякати чи навіяти страхи. Якщо в людини є психічні розлади — шизофренія, галюцинації, манія чи вона вживає психотропні речовини, такий контент може спонукати її до жорстоких чи агресивних дій щодо оточуючих. Після доволі довготривалого перегляду true crime я почала з обережністю ставитися до інших людей, користуватися додатками, які дозволяють ділитися моїм місцезнаходженням з близькими та носити при собі дозволені предмети самозахисту. З психологічного боку не відчула змін».
Альона Іванова, 4 курс: «Особисто мене цікавить багато речей, і цей жанр нагадує детектив у кінематографі, але трішки про реальність, без художніх деталей. Думаю багатьом із нас теж подобались усі зняті сюжети «Шерлока» або із літератури «Собака Баскервілів» Конан Дойла чи «Золотий Жук» Аллана По. У кожному з них ти відчуваєш, що вирішуєш ребус та логіку людських вчинків. Будь-який контент впливає на нашу психіку та розвиток. Якщо мається на увазі, чи спокушає це на подібні вчинки, то відповідь точно ні. Саме такий жанр відеороликів чи кіно демонструє та викриває злочинців й завжди закінчується покаранням. Вплив майже ніякий, тому що ми інформаційне суспільство, яке споживає дуже різноманітний новітній формат новин й розважального контенту. Мабуть, через це вплив майже не відбувається. А якщо й так, то незначний».
Людей завжди приваблюють гострі теми, таємниці та загадки. Вони так і хочуть наблизитися до чогось закритого та непізнанного. У цій ситуації true crime дозволяє потрапити за лаштунки чужого життя, однак водночас постає своєрідне етичне питання —наскільки впливовими будуть наслідки споживання реальних історій насилля, вбивств та інших тяжких злочинів. Чи не з’являться так звані «самопроголошені» детективи, що не обмежаться одним відео й спробують провести власне розслідування в житті, потурбувавши спокій та життя тих, хто якимось чином був причетний до злочину чи трагедії. Тому рекомендуємо завжди прислухатися до себе, бути обережними, відстежувати свій емоційний стан, критично мислити та обирати тільки той контент, який не шкодить вашому фізичному та психічному здоров’ю.
Маргарита Хмельницька
Редакція «Satellite»
Фото: Netflix, Pinterest