Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Закоханість з другого погляду

Влітку я самостійно поїхала за півтори тисячі кілометрів від дому до
Польщі, де на мене чекав мій чоловік, і навіть не знала, що так сильно
закохаюся у місто, де мені доведеться провести найщасливіший місяць свого
життя.

Пунктом мого призначення став Вроцлав, що побудований на річці
Одра, яка також знайшла місце в моєму серці. Великою незручністю моєї
подорожі стала відсутність можливості добратися потягом або літаком від
Одеси одразу до Вроцлава. Я була змушена робити пересадку на Львівському
залізничному вокзалі, а вже назад до України я їхала автобусом без
пересадок, але дорога зайняла більше доби в не дуже комфортних умовах.
Проте незручності з пересуванням не могли завадити моїй радості, бо це була
моя перша поїздка за кордон, і на мене чекали самостійне життя та кохана
людина.
Першого дня Вроцлав мене не вразив. Чи то погода, яка змінюється
кілька разів на добу та непідвладна прогнозам синоптиків, була занадто
похмурою, чи може архітектура так нагадала мені львівську, яку я вже
бачила, але місто мене трохи розчарувало. І хоча компанія була така, що я аж
пищала від радощів, ані будівля ратуші, ані різнокольорові будиночки на
головній площі, ані численні острови на річці не захопили мене.
Та що мене приємно здивувало у Польщі, то це, в першу чергу,
адміністративні порядки. Це й нові трамваї із кондиціонерами, які приходять
за графіком, і квитки в громадському транспорті, які пасажири купують
абсолютно свідомо, а контролери з’являються раз на місяць, і чисті вулиці та
світлофори, які керуються натисненням кнопки. А ще — сортування сміття в
різні мішки, за порушення якого комунальні служби штрафують власників.
У Польщі в неділю не працюють магазини, майже всі, тож, робити
покупки доводилося заздалегідь. І люди якісь інші — врівноваженіші та
відповідальніші. Українців же було видно за версту, а їх у Вроцлаві вистачає
— місто підтримує заробітчан.
Перші тижні я багато гуляла містом і почала дивитися на нього з іншого
боку. По-перше, таку природу, як на півночі Польщі, ви знайдете хіба що в
Карпатах. Величезні ліси та пагорби, річки та озерця. Варто від’їхати на дві
години від центру, і ніби потрапляєш в інший світ. Навіть посередині
Вроцлава розташовані великі парки, але не такі, як в нас, із надувними
батутами та кафе: тут ти ніби потрапляєш до заповідника, де, окрім білок чи
гусей (бо скрізь є ставок чи річка), можна побачити й дику лісицю. І навіть
погода, з її дощами та яскравим сонцем, так дивовижно личить атмосфері
міста.
Одра — неперевершено красива, з численними мостами та зеленими
набережними. А сам Вроцлав, він і не намагається сподобатися з першого
погляду, а ніби створений для комфортного життя. Тут немає якихось
обов’язкових для відвідування місць, або виключно туристських маршрутів.

Вже за тиждень перебування в місті я відчувала себе краще, ніж вдома,
навіть не володіючи мовою.
Якщо ви збираєтеся до Вроцлава, ось вам мої поради.

  1. Відвідайте Рацлавицьку панораму; це не лише можливість зробити
    гарні фото міста, а й невеликий чудовий парк. До речі, щодо парків: ми жили
    поблизу парку Полудньового, і він прекрасно підходить для вечірніх
    прогулянок та катання на велосипеді.
  2. Зверніть увагу на Вроцлавський фонтан, який обрамлений вкритою
    рослинами алеєю, та Вроцлавський зоопарк, що через дорогу — один із
    найкращих у країні.
  3. Якщо ви будете, як і я, за кордоном вперше, скуштуйте польської
    шаурми, підіть у «Hala Torgova» (критий ринок, де можна придбати гарні
    овочі чи фрукти) та повечеряйте в одній із «кафешок», що розташовані під
    мостом біля «Arcady Capitol», з одного боку якого тільки їдять, а з іншого —
    п’ють.
  4. А для охочих випити пива та посмажити сосиски на свіжому повітрі є
    «Wyspa Slodowa», парк на острові, де офіційно дозволяється споживання
    алкогольних напоїв.
    Коли я згадую про Вроцлав, мені дуже хочеться повернутися, і я
    обов’язково так і зроблю. Це місто, як хороший чоловік, так невимушено
    закохує в себе, що ти навіть не пам’ятатимеш, коли зрозуміла, що не можеш
    без нього жити.
    До зустрічі, любий!

Дар’я Лопатюк