Як стати журналістом з нуля? Зі скількох років починати практикуватися у професії і як влаштуватися на роботу? Питання, на які шукають відповіді багато студентів. Отож, нарешті, про все це та багато іншого дізнайтесь у нашому інтерв’ю з головним редактором телеканалу ІТ- 3 Тимофієм Львутіним.
— Як ставитесь до нових людей на каналі?
— Тих хто приходить на канал вперше, можна розділити на дві категорії: саме ті, які в журналістиці вперше і мало, що знають, та ті, які мають уже якийсь досвід. Я завжди до кожного ставлюся індивідуально і вважаю, що це запорука успіху. Тому що якщо людина нова, то потрібно відразу навчати, по дрібниці, але навчати. Якщо людина більш зріла в цій професії, то цю людину відразу кидай у вогонь: на сюжети, цікаві події та інше.З цього, нову і свіжу кров я завжди приймаю і завжди ставлюся до всіх позитивно, але в кожному випадку індивідуально.
— На скільки важливим є досвід роботи в даній сфері? Або ж простіше навчити новачка «під себе»?
— Я зізнаюсь тобі чесно, що коли я починав свою кар'єру журналіста, у мене був досвід роботи як у режисера монтажу, тобто побічно я був пов’язаний з телебаченням. Однак, мені це ні в якій мірі не допомогло для створення моїх перших сюжетів. І я вважаю, що досвід в журналістиці не важливий. Тут важливо саме ставлення до життя і твій життєвий досвід, тобто якщо у тебе є життєвий досвід спілкуватись з людьми, якщо у тебе є життєвий досвід діставати інформацію своїм шляхом, то тоді ти будеш хорошим журналістом, принаймні є перспектива. Якщо, на жаль, немає цієї навички спілкування та комунікації, то навряд чи щось вийде. Може, через тисячу або дві тисячі сюжетів у тебе це вийде. Тобто потрібно буде витрачати набагато більше зусиль. Я ось скільки дивлюся на журналістику, дуже багато приходять молодих людей, які ніколи не займалися ні телевізійною, ні газетною журналістикою і вони дійсно здатні і вони ведуть за собою українське телебачення. З цього, я вважаю, що досвід в даній сфері не важливий.
— А Ви б взяли на роботу людину, чий стиль візуально вам не до вподоби?
— Я не дивлюся візуально абсолютно ніяк, але єдине, що візуальне в нашому випадку важливе — для телебачення. Журналіст, якщо це дівчинка, повинна бути охайною, не зухвало одягатися, більш строго, все-таки вона обличчя телеканалу. Також і хлопець. А подобається або не подобається мені особисто людина, це абсалютно не залежить. Я до всіх ставлюся з теплотою в душі. Не важливо симпатичний ти мені зовні чи не симпатичний я людину оцінюю завжди по її навичкам і відповідно роботі.
— Зі скількох років потрібно починати практикуватися в цій сфері, якщо хочеш пов’язати з нею своє життя?
— З дитинства, ось з дитинства ходиш і починаєш. Візьмемо такий глобальний приклад, як Юрій Дудь. Якщо я не помиляюся, він з юнацького віку починав, чи з 12, чи то з 13 років мріяв стати спортивним кореспондентом і він ним став. Він там бігав, брав якісь інтерв’ю дрібні. Тобто почав з самого дитинства. Журналістика це не професія — це покликання по життю. З цього, чим раніше ви почнете, тим швидше ви зрозумієте суть журналістики та навіть частково суть людського життя. І тоді у вас все вийде. З дитинства! Тільки з дитинства починати!
— Порада журналістам-початківцям. Як сподобится роботодавцю? Що потрібно для того, щоб обрали саме тебе?
— Звичайно проявити себе. Як себе проявити? Бути ініціативним і попроситися в поле кудись. Мається на увазі на якусь жорстку зйомку. Перше, що тоді бачить редактор, що людина не боїться і готова кинути себе через вогонь, воду і надалі через мідні труби. І вже на цій зйомці в полі проявити себе. Наведу свій особистий приклад. Моїм першим був сюжет в сільській школі про те, що нібито там проходить урок БЖД. Коли я приїхав, там в жахливому радянському актовому залі зібрали вісім або десять вчителів, яким показували фільми 80-х років — як правильно накладати шину на ногу. А я питаю: «А де діти?». А вони: «Діти на уроках, просто ми фільм покажемо і все». Я кажу: «А навіщо? Ну як це без дітей ви це показуєте, давайте я зараз натисну пожежну тривогу, приїдуть рятувальники, дітей виженемо, ми це все красиво знімемо?» Мені сказали, що мене за це оштрафують. Я заплатив штраф, але у мене вийшов чудовий сюжет. З біжучими дітьми, з пожежниками, які не розуміли, що тут відбувається, з вчителями. Мене зненавиділи ці люди цієї школи. Особливо директор, але зате я зробив чудовий сюжет. Це найголовніше в нашій професії, будь-яким способом потрібно зробити контент, який тобі особисто сподобатися і твоєму телеглядачеві. Ясна річ, що не можна переступати через якісь моральні принципи, але в цьому випадку я вважаю, що я вчинив правильно.
Слонкіна Аліса, 2 курс, «Погляд»