26 квітня 1986 року стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції (далі – ЧАЕС). Цю трагедію вважають найбільшою техногенною катастрофою. Подія змінила багато чого в житті не лише українців, а й ближніх країн. Для нас сьогодні це вже минуле, адже пройшло 35 років. Чи є життя в Зоні відчуження наразі? Що змінилось за 35 років? На ці та інші питання спробували знайти відповіді кореспонденти студентського видання «Salt».
35 років тому сталася Чорнобильська трагедія. З того часу територію навколо ЧАЕС у 30 кілометрів стали називати Зоною відчуження. Ця місцевість стала непридатною для життя, навіть більше – жити чи навіть просто тимчасово перебувати там стало небезпечно. Люди, які проживали в тих місцях, жили звичайним життям, не очікували ніякої небезпеки, а це приблизно 116 тисяч осіб, мали швидко евакуюватися.
Повернення людини на Чорнобильську зону
Про повернення людей на постійне місце проживання в Зону відчуження мови не веде ніхто. Проте, що це за правила, які ніхто не порушує? Отож, на цій території дійсно живуть люди. Існують так звані «самосели», які попри Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» проживають в Зоні. Вони не утворювали якихось своїх поселень, селищ, вони поселилися там, де проживали і до аварії. Станом на 2019 рік жителів цієї території налічувалось приблизно 130.
Наразі існує безліч суджень про те, що пройшло достатньо часу і жити в тій місцевості вже безпечно. Але мало хто знає, що відновлення тієї території може тривати понад століття. Аби Зона відчуження не називалася такою, треба, щоб більша частина радіонуклідів, яка осипалася під час вибуху на ЧАЕС, розпалася. Та утворила менш складні елементи, тобто не радіоактивні. Без дорогої процедури деактивації цей процес триватиме близько 24 тисяч років. Ця «операція» передбачає збір забруднених рослин, різних матеріалів та ґрунту. Вона вважається не лише досить коштовною, але й достатньо складною. Чому саме 24 000 років? Тому що серед елементів, якими забруднена певна територія Зони, є плутоній. А як відомо, тривалість напіврозпаду плутонію – 24 тисячі років. Це означає, що впродовж цього часу жити, вирощувати овочі чи фрукти та взагалі займатись будь-якою діяльністю є небезпечним для життя.
Флора і фауна в Зоні відчуження
Через довготривалу відсутність великої кількості людей та цивілізації у Зоні відчуження природа почала «оживати». Там
відроджується життя тварин та птахів: лосі, вовки, лисиці, рисі, чорні лелеки та навіть коні Пржевальського зустрічаються в тих місцях. Крім фауни, вирує життя і флори: почали відновлюватися різні рослинні насадження і завдяки відсутності людей, а, отже, і браконьєрів, густіють ліси. Проте, не варто думати, що якщо оживає природа, то життя людей там в безпеці. Через перевищення радіаційної норми комахи й рослини піддаються мутації. Такий факт вочевидь не є позитивним і ніяк не викликає довіри, щоб спокійно там проживати.
Пожежі на радіоактивних територіях
Вже регулярно в Зоні відчуження відбуваються пожежі і кожна з них досить масштабна. Які наслідки за собою несуть загоряння в Чорнобильській зоні? Найбільш масштабна пожежа, що відбулась поблизу ЧАЕС, – це минулорічна пожежа в квітні. Пожежники не могли загасити полум’я півмісяця. Через вогонь, що швидко розповсюджувався, було знищено, за оцінками експертів, близько 11,5 тисяч гектарів лісу. Пожежа зачепила не лише флору, а й фауну. Дісталася ближніх сіл, санаторія, табору, військового містечка та ледь не дісталась до місця захоронення радіоактивних відходів.
Вся небезпека пожеж, і минулорічної, і 2019, 2018, 2017 років, в тому, що вся радіація, що «прикипіла» до ґрунту, починала виходити та забруднювати навколишнє середовище знову. Це відбувається внаслідок того, що гаряче повітря піднімає попіл і разом із ним вивільняє радіонукліди. А втім, це не суттєво вплинуло на стан довкілля. Адже кількість радіоактивних елементів у диму була не достатньою, щоб зачепити велику територію. Вони діяли дуже локально (у зоні загоряння рівень радіації значно перевищував норму). До того ж, за словами віцепрезидента Професійної асоціації екологів України Валентина Щербина, через загоряння в Зоні відчуження формується нова картина забруднень. Через підняття радіаційних частинок в повітря і їх осідання ті зони, які раніше вважалися більш-менш безпечними, зараз можуть нести загрозу. Там радіаційний фон більше не відповідає нормам.
Однак, майбутнє існує і для цієї Зони. Сонячна електростанція, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, процвітаючий туризм, комп’ютерні ігри, де за основу взята саме ця територія. Велика кількість фільмів про Зону відчуження, до того ж не лише українських, – все це повинно дати поштовх до дій. Чорнобиль – це не лише згадка про трагедію.
Дар’я Зозулінська 3 курс, «Salt»