Інформаційна війна – словосполучення, яке сьогодні часто можна почути з уст журналістів, лідерів думок та експертів. Адже у 21 столітті інформація є найціннішим ресурсом, через який і за допомогою якого ведуться війни. У цих умовах українські громадяни як ніхто потребують інформаційного захисту з боку держави та підтримки виробників українського контенту.
Законопроєкт закону про дезінформацію передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за її поширення. Поняття дезінформація визначається як недостовірна інформація з питань, які мають суспільний інтерес: національна безпека, життя та здоров’я громадян, стан довкілля, обороноздатність і територіальна цілісність країни, право народу на самовизначення. Дезінформацією не вважатимуть оціночні судження та критику, але якщо вони будуть підкріплені фактами. Визначати ознаки дезінформації буде уповноважений із питань інформації, тобто свого роду цензор, який буде звертатися до розповсюджувача інформації для її підтвердження чи спростування, а за необхідності до правоохоронних органів. Тобто даний законопроєкт буде стосуватися не лише журналістів, а й звичайних користувачів соцмереж, які також будуть підпадати під дію цього закону. Іншими словами, будь-який допис із непідтвердженою інформацією буде розцінюватись як порушення закону.
Законопроєкт викликав обурення не тільки в українській журналістській спільноті, а й у впливових європейських організаціях. ООН закликало Міністерство культури, молоді та спорту, яке розробило цей законопроєкт, дотримуватися міжнародних прав людини, адже на їхню думку, він може підірвати свободу слова ЗМІ ти призвести до самоцензури.
Наступним непопулярним кроком щодо інформаційного простору було відключення безкоштовного супутникового сигналу найбільших українських телеканалів, яке залишило «за бортом» українського мовлення близько 4,4 млн людей. Здебільшого це люди пенсійного віку, які не готові тепер платити за нього, адже грошей і так ледве вистачає.
– «Ну, говорили давно, що будуть кодувати, але понести такі затрати – телевізор купити, супутникову тарілку купити, потім ще оплату робити… Ну, це для пенсіонерів я вважаю не правильно. Із чого ти будеш платити? З пенсії в 1600 гривень? Нам на комунальні не вистачає, а ще за телевізор платити», – каже пенсіонер з Одеської області Андрій Кипаренко у розмові з журналістами «Радіо Свобода».
Тож ледь не єдиною безкоштовною альтернативою залишаються російські телеканали, тому значна частина українського населення знаходиться під впливом російських пропагандистських каналів. Без українського сигналу залишаються люди на тимчасово окупованих територіях, а поради медіагруп виглядають швидше як знущання.
– «Медіагрупи рекомендують жителям окупованих територій приїжджати на не окуповану територію, купувати тюнер і платити за доступ до цього контенту, згідно з тарифами…», – радить член Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Сергій Костинський. Верховна Рада звернулася з вимогою до президента ввести мораторій на кодування каналів, а медіахолдинги закликали голову держави не втручатися, адже виробництво якісного контенту потребує значних фінансових витрат, тому глядачі повинні платити за споживання інфопродукту.
Також журналісти обурюються, що тепер їх не пускають на передову. Вони записали звернення, в якому закликали владу дати їм можливість виконувати свою роботу, адже не порушуючи закон, вони постійно показували суспільству, що насправді відбувається на україно-російській війні.
«…без нас світ не знав би про факти присутності Росії на Донбасі, не знав би про героїзм наших військових і про те, як це бути цивільним, чий дім секунду тому знищила російська артилерія… Ми – совість, хай там що, ми ведемо справжню інформаційну війну, боремося за право військових, ветеранів та жителів Донбасу бути почутими і зрозумілими… Врешті ми свідомо вибрали цей шлях ризику для того, щоб просто знати правду… але все те, про що ми говоримо, немає значення, адже політика висвітлення війни останнім часом кардинально змінилась», – йдеться у зверненні журналістів до президента.
Людей обурює те, що канали бойовиків тепер із потрібними для себе акцентами показують, що відбулося з українськими військовими. Командувач Об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко відреагував на звернення журналістів, заявивши, що допуск ЗМІ на передові позиції ООС унормовано відповідно до законодавства України та з урахуванням практик провідних армій світу.
Однак, в умовах гібридної війни інформувати суспільство в такій ситуації надзвичайно важливо, адже йде не лише військова, а й інформаційна агресія, і весь цей час українські військові кореспонденти виконували свою місію, свідомо ризикуючи власним життям.
Володимир Татчин