Попри активне впровадження ідей щодо соціальної рівності та «миру у всьому світі», суспільство досі не може віднайти універсальний інструмент, який допомагає відновлювати справедливість, уникати чвар, незгод та конфліктів. Перед журналістами постає важливе питання: яким чином забезпечувати об’єктивне висвітлення протиріч, що стосуються публічних осіб, різноманітних спільнот та держав… Відповідь на нього нам допоможе знайти кандидат соціологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та медіакомунікацій Дар’я Олегівна Виставкіна.
Питання, які має ставити собі журналіст перед висвітленням конфліктів
Способи відображення суспільно значущих подій різняться в залежності від формату ЗМІ, а також трактування місії журналістики. І це не тільки про «жовту» пресу, неперевірені дані з сумнівних джерел, фейки та мову ворожнечі. Питання щодо висвітлення конфліктів журналістами набагато ширші та глибші, а саме: «Як говорити про конфлікти нейтрально, але зрозуміло для аудиторії?», «Чи можна взагалі не формувати кути зору на події та чи допомагає це аудиторії зрозуміти сутність конфлікту?», «Якщо ми маємо застосовувати контратаку в умовах інформаційної війни, то як уникнути звинувачень в пропаганді?», «Як, виступаючи адвокатом “окремої спільноти”, не спровокувати агресію та непорозуміння громадськості?», «Що гірше – промовчати чи говорити?». Це тільки приклади деяких питань, список може бути продовжено залежно від типу конфлікту та готовності аудиторії сприймати інформацію.
Журналістика конфліктів: про що вона та як подавати матеріали?
Журналістика конфліктів – це не стільки про окремі факти, скільки про контекст. Парадоксально, але об’єктивні, «голі» факти не допомагають зрозуміти реальність, а лише породжують прогалини у причинно-наслідкових зв’язках та конструюють мозаїчне сприйняття подій. Для того, щоб аудиторія змогла з’ясувати, що відбувається між сторонами конфлікту, журналіст має представити історико-соціальний контекст та актуальний стан подій, групові та індивідуальні позиції щодо конфлікту, які залежать від ідентичності та колективного досвіду спільнот. Це можна робити нейтрально, але в останні роки допускається роль журналіста як медіатора, який шукає шляхи вирішення конфліктів та популяризує ідеї миру. І тут є дуже тонкий момент для журналіста, бо мир можливий тільки в стратегії «win-win» для всіх сторін конфлікту. Досвід людства щодо конфліктів чи війн демонструє, що суперечки ніколи не вичерпуються під примусом, та, якщо одна зі сторін вважає, що її позиція не була врахована, чекайте на нову стадію конфлікту, причому більш інтенсивну. Це стосується будь-яких конфліктів, де є боротьба за ресурси: соціальний статус, привілеї, території – не має різниці. І, звісно, для того, щоб з’ясовувати потреби, інтереси, цінності, пропозиції протилежних сторін, сам журналіст має бути неупередженим та відкритим до всіх сторін.
Специфіка журналістики конфліктів
Журналіст ніколи не заходить в «порожнє» інформаційне поле – ні в публічному просторі, ні в особистісному. Це важливий пункт для визначення специфіки журналістики конфліктів. Із одного боку, журналістський матеріал потрапляє в інформаційний простір інших матеріалів та резонує з ними. З іншого боку, сприйняття журналістського матеріалу відбивається крізь неоднорідний індивідуальний й колективний досвід, найчастіше травматичний, якщо це стосується конфліктів.
Сподіваємося, що Вашу журналістську діяльність не зможуть сколихнути жодні конфлікти. А, якщо вони все ж таки з’являться, – Ви знаєте, що робити.
Єлизавета Цурікова,
пресслужба факультету