Для спостереження я обрав 3 зупинки трамваїв: на вулиці Чернишевського, на Французькому бульварі та Старосінній площі. На перших двух я перебував по 30-40 хвилин, на Старосінній площі я спостерігав за зупинкою декілька разів зранку: один раз годину, двічі — по пів години. Коли я ставив перед собою мету спостерігати за зупинками, то я прагнув визначити основні потреби пасажирів, які вони задовольняють, і зрозуміти, чого їм, можливо, не вистачає, щоби зробити очікування транспорту комфортнішим.
Найчастіше за все очікування транспорту на невеликих зупинках (вулиця Чернишевського та Французький бульвар) — означає простір. Люди не сідали на лавки, коли вже хтось інший на ній сидів. Робили це лише літні люди, яким очевидно було важко стояти. У інших випадках пасажири могли або дистанціюватися від лавки, або поставити на неї свої речі, наприклад, сумки або рюкзак. Таке правило дистанції не працювало лише на Старосінній площі, коли людей на зупинці було доволі багато. Тоді лавка була повністю заповнена, а якщо до цього там були чиїсь речі, то їх обов’язково знімали та запрошували сісти людей похилого віку.
Варто згадати про паління. Курці зважають на те, що вони на зупинці, а тому палять вони переважно тоді, коли відходять за бокові стінки зупинки. Подекуди враховують і напрямок вітру, аби дим не долинав до людей, що очікують трамвай, хоча так відбувається не завжди. Та один раз я бачив на Старосінній площі двох чоловіків, які палили прямо на лавці зупинки. Ніхто їм зауважень не робив, а коли один чоловік пішов, а інший залишився, то на лавку з двох сторін навколо нього підсіли дві жінки. Палій лише згуртувався та намагався палити так, щоби дим не розходився по сторонах, хоча це, звісно, не виходило. Та все ж таки наявність на
Старосінній спеціального місця для куріння заохочувало людей палити саме там, не заважаючи іншим.
Чи заговорюють люди до інших на зупинках? Відповідь буде ствердна, але за умови, що розмови стосуються руху трамваїв. Ті пасажири, що не мають мобільного застосунку для відстежування руху трамваїв, запитують у молоді, чи далеко трамвай, або коли його чекати. Тут потрібно розказати про те, що зупинки електротранспорту облаштовані показниками, де були зазначені всі інтервали руху того чи іншого маршруту, починаючи з перших годин роботи, закінчуючи останніми. Але їх або не помічають, або не вважають корисними/достовірними. Разом із статичними показниками є електронні, на яких висвічується час, за який приїде потрібний трамвай. На електронні показники звертають увагу частіше, адже там інформація оновлюється щохвилини, а тому вона актуальна. Та через те, що вони облаштовані на малій кількості зупинок, то потреба запитати про те, коли буде наступний трамвай, залишається.
Отже, що можна сказати про те, якою повинна бути ідеальна зупинка, та що потрібно людям, аби очікування трамвая було максимально зручним та комфортним? По-перше, це достатня кількість лавок, аби у час пік якомога більше людей змогло скористатися ними. По-друге, встановлення електронних показників, де буде зазначено, коли прибуде наступний трамвай. По-третє, це чітко окреслені місця для паління, аби ні для кого не виникало дискомфорту та шкоди здоров’ю.
Але й на зараз можна підсумувати, що зупинки електротранспорту в Одесі доволі уніфіковані й мають базовий мінімум для очікування свого трамвая.
Микита Кишиневський
Роботу виконано в межах дисципліни «Проблематика ЗМІ: урбаністична»
(лекторка — Тетяна Тхоржевська)